С.О. Піхуля

Розвиток стресостійкості під час підготовки водіїв

В  умовах значного збільшення кількості автомобілів, інтенсивне та тривале керування транспортними засобами вимагає від водія постійної зібраності і уважності, що в свою чергу,  приводить до перевантаження нервової системи. В той же час, згідно зі статистичними даними 70 – 90 %  дорожньо-транспортних пригод відбувається в результаті помилкових дій людини, що керує автомобілем[5, с.17]. Отже, важливим фактором, що визначає надійність водія, є його психофізіологічний стан. А найменш вивченим є стан стресу, який при керуванні автомобілем виникає у водія значно частіше ніж прийнято вважати [5,с.19].

Питання стресостійкості, в тому числі,  в професійній діяльності розглянуті в роботах значної кількості науковців та дослідників: Аболін Л.М., Апчел В.Я., Буранов А.А., Бохан Т.Г., Боднар А.Я., Бриндіков Ю.Л., Варданян Б.Х., Власенко А.А., Геньковська В.М., Дубчак Г.А., Дудка Т.М., Дяченко М.І., Зільберман П.Б., Ільїн Є.П., Кандибович Л.А., Карапетян Л.В.,Калошин В.Ф., Калашнікова М.М.,  Козлов С.В., Корольчук М.С., Корольчук(Крайнюк) В.М., Крутенко Ю.М., Кулагін Б.В., Куліков Л.В., Левітов Н.Д., Лі Канг Хі, Ломов Б.Ф., Макаренко Н.І., Небиліцин В.Д., Норакідзе В.Г., Осокіна К.О., Осьодло В.І., Оя С.М., Пічурін В.Г., Пилипенко К.В., Платонов К.К., Рева О.М., Рудаков А.Л., Семенова Є.М., Сирота Н.А., Свідерська О.І., Скляренко І.Ю., Столяренко А.М., Смаліус Л.Н., Субботін С.В., Суворова В.В., Теплов Б.М., Тихомирова Т.С., Хусаінова Р.М., Хуторная М.Л., Шувалова О.В., Щербатих Ю.В., Ялтонський В.М. та ін.. В тойже час, питання розвитку стресостійкості як здатності протистояти впливу стрес – факторів і розвитку негативних станів при підготовці водіїв на нашу думку розглянуті недостатньо.

Особистісна стійкість до стресу (стресостійкість) – це полісистемне, структурне інтегральне утворення, що об’єднує всі структурні та змістовні характеристики системи саморегуляції екстремальної діяльності, критерієм якої є сукупність особистісних, мотиваційних, раціональних, емоційних, когнітивних та інших характеристик яка забезпечує поведінкову стабільність особистості в умовах стресу[3, с. 65].

Стрес як психофізіологічний феномен нерозривно поєднаний із професійною діяльністю людини, яка керує транспортним засобом й істотно впливає на її ефективність, у ряді випадків значно знижуючи її, а також може обумовлювати виникнення різних захворювань і невротичних процесів[6, с.244], що в свою чергу, може стати причиною створення небезпечних дорожньо- транспортних ситуацій.

На думку Дубчак Г.М. професійна стресостійкість як особиста якість, яка визначає ступінь ефективності долання стресової ситуації в професійній діяльності, є багатокомпонентним явищем, тісно поязаним з копінг-стратегіями і залежить від ряду типологічних особливостей особистості (локус-контролю, типу темпераменту, емоційної стійкості та ін)[3, с.65]. Тобто, як особистісна якість, яка визначає ступінь ефективності подолання стресової ситуації, професійна стресостійкість є багатокомпонентним явищем.

Дудка Т.М. підкреслює, що не існує на сьогоднішній день, в науковій літературі цілісної концепції стресостійкості особистості[4, с. ]. Існує наскільки багато методів подолання та позбавлення від стресів, наскільки багато існує визначень стресу та стресостійкості.

Недостатня розробленість проблеми стресостійкості водіїв у сучасних умовах потребує подальших досліджень щодо визначення цього феномена, його структурних елементів, функцій, діагностики, формування і розвитку.

На нашу думку, професійну стресостійкість водія слід визначати як сукупність його особистих якостей, завдяки яким він в стані перенести перевантаження (психофізичні, емоційні, вольові, інтелектуальні) без шкоди для організму і психіки. Розглядаючи стресостійкість водія, як результат єдності всіх структурних і змістовних характеристик системи саморегуляції його діяльності і станів, критерієм котрих є сукупність особистісних, мотиваційних, раціональних, емоційних і інших характеристик процесу саморегуляції, приходимо до висновку, що саморегуляція є важливим компонентом і ресурсом стресостійкості[5, с.137].

В наукових та науково-прикладних джерелах запропонована значна кількість антистресових технологій, стратегій і методів подолання стресу (техніки дихання, медитаційні техніки, аутогенне тренування, прогресивна м’язова релаксація, самонавіювання тощо)[9].

Набувають значимості як антистресові засоби і арт-терапевтичні методики, в тому числі застосування асоціативних карток та фотографій[8]. Запропонований нами методично-прикладний комплекс «ФотоPOST» є методикою спрямованою на раннє виявлення  та корекцію тривожних станів, попередження  або зменшення деструктивного впливу зовнішніх факторів і ін. [2].

Основним інструментарієм методики «ФотоPOST» є набір авторських фотокарток, переважно з пейзажними та анімалістичними сюжетами. Принциповим є відсутність портретних фотокарток з явно вираженими емоціями.

На відміну від асоціативних карток або малюнкових проективних методик, які передбачають своєрідний «примус» людини до активної діяльності у створенні асоціативного образу, розроблена нами методика з використанням фотокарток має такі переваги як: відсутність примусу до створення кінцевого продукту власної діяльності; відсутність відповідальності за створений продукт (адже людина лише обирає вже кимось створені фотокартки); більша захищеність та свобода вибору, адже є можливість довільно висловлювати власні почуття і емоції; право людини бути неактивною у висловлюваннях, а лише відтворювати емоції та почуття шляхом вибору фотокарток; емоційна коректність (відсутнє нав’язування емоцій); можливість «знищити» небажані емоції, почуття чи стан; можливість пасивної та активної позиції у роботі.

Попередні результати застосування авторської методики «ФотоPOST» свідчать, про зниження стресового стану у осіб, які навчаються на водія, що може свідчити про можливість застосування даної методики, в комплексі з іншими методами, для розвитку стресостійкості при підготовці водіїв.

Отже, вбачається необхідність подальшої розробки і впровадження методів та методик розвитку стресостійкості водіїв під час їхньої підготовки.

Література

1.     Баранов А.А. Психологиястресоустойчивости педагога: Теоретические и прикладные аспекты: дис…доктор.психол.наук:19.00.07/АлександрАркадьевич Баранов. – Санкт-Петербург., 2002. -  405 с.[код доступу: https://cutt.ly/nkicEUf].

2.     Войцях Т.В., Піхуля С. О «ФотоPOST»  як інноваційна методика спеціалістів психологічної служби закладів освіти різного типу // Актуальні проблеми та особливості діяльності психолога в закладах освіти: матеріали ІV Всеукраїнського науково-практичного семінару, Умань, 31 березня 2015 р./ [ред. кол.: Сафін О.Д. (гол.ред.) та інші]. – Умань: Видавничо-поліграфічний центр «Візаві». - 2015, - с. 106 – 111

3.     Дубчак Г.М. Психологія становлення професійної стресостійкості майбутніх фахівців соціономічних професій: дис. доктор. психол. наук: // Галина Михайлівна Дубчак. – К., 2018[код доступу: https://cutt.ly/wkivfc2 ].

4.     Дудка Т.М. Психологічні особливості стресостійкості особистості/ Т.М.Дудка// Електронний ресурс[код доступу: https://cutt.ly/xkic5Wv].

5.     Монастирський В.М. Стресостійкість як результат цілісного процесу саморегуляції військовослужбовців/В.М. Монастирський, М.О.Гордуз, С.О.Піхуля//Психологічні та педагогічні проблеми професійної освіти та патріотичного виховання персоналу системи МВС України: матеріали наук.-практ. конф.(м.Харків, 8 квіт.2016р.)/МВС України, Харків.нац.ун-т внутр..справ.- Харків, 2016. – С. 136 - 138

6.     Осташевський С.А. Надійність водія та основні фактори, що її визначають /С.А.Осташевський// Автомобільний транспорт. Безпека дорожнього руху. Науково-виробничий журнал №1(231) січень – лютий 2013. – С. 17 – 19 [код доступу: file:///E:/Download/au_2013_1_6.pdf].

7.     Осьодло В. І. Особистісні чинники подолання стресових ситуацій в особливих умовах / В. І. Осьодло // Проблеми екстремальної та кризової психології. - 2013. - Вип. 14(1). - С. 243-253.[код доступу: https://cutt.ly/HkimloP].

8.     Піхуля С.О. Фотографія як інструмент діагностики і корекції в роботі практичного психолога професійно-технічного навчального закладу/С.О.Піхуля//Організаційно-освітні практики сьогодення як відповідь на сучасні гуманітарні запити: матеріали обласної науково-практичної Інтернет-конференції (23-27 лютого 2015 р., м.Черкаси)/за ред.. Т.Б.Артеменко.- Черкаси: ЧОІПОПП, 2015.- С.27 – 29 [код доступу: https://cutt.ly/bkaW1tP].

9.     Розов В.І. Адаптивні антистресові психотехнології/В.І.Розов. – К.: Кондор, 2005. – 278 с.

 

 

http://psycenter.at.ua/blog/korekcija_negativnikh_naslidkiv_krizovikh_staniv/2014-04-08-8

 

корекція негативних наслідків кризових станів

Піхуля С.О. Корекція негативних наслідків кризових станів в учасників навчально-виховного процесу професійно-технічного навчального закладу/Сергій Олексійович Піхуля//Актуальні проблеми та особливості діяльності психолога в закладах освіти: матеріали ІІІ Всеукраїнського науково-практичного семінару, Умань, 27 березня 2014 р. / [ред. кол.: Сафін О.Д. (гол. ред.) та інші]. – Умань: Видавничо-поліграфічний центр «Візаві». – 2014. – с. 126 -127 Піхуля Сергій Олексійович, ДНЗ «Черкаський професійний ліцей»,м.Черкаси КОРЕКЦІЯ НЕГАТИВНИХ НАСЛІДКІВ КРИЗОВИХ СТАНІВ В УЧАСНИКІВ НАВЧАЛЬНО - ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ ПРОФЕСІЙНО - ТЕХНІЧНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ Сучасна складна соціально-економічна та політична ситуація в нашій державі, зниження рівня соціальної захищеності, розшарування суспільства, невпевненість в завтрашньому дні веде до збільшення випадків виникнення кризових станів в учасників навчально-виховного процесу в професійно – технічних навчальних закладах. Таким чином, однією з важливих цільових і поточних завдань психологічної допомоги в навчальному закладі повинна бути психологічна корекція кризових станів особистості. [2] Кризові стани виникають при неможливості подолати перешкоди в досягненні життєво важливих цілей способами, що сформувалися на основі попереднього досвіду. Тобто, криза характеризує стан, породжений проблемою, яка постала перед індивідом і якої він не може розв’язати за короткий час і звичним для нього способом.[3] На нашу думку, кризові стани - це стани, що протікають на фоні тих, чи інших психотравмуючих подій, це стани, що викликають соціально-психологічну дезадаптацію та супроводжуються гострим емоційним переживанням в ситуації втрати або загрози втрати значимих цінностей чи об’єктів. Психологічна криза має причинно-наслідковий зв'язок з попереднім життєвим досвідом людини, але не може бути подолана засобами, що відомі їй з минулого досвіду. Особистість відчуває власну безпорадність, неспроможність продукувати поведінку відповідно раніш сформованих стратегій, таким чином у цей момент відчуває дискомфорт та психологічну напругу.[c.133, 1] Отже, в ситуаціях, коли виникають кризові стани, раніш засвоєних зразків та моделей поведінки виявляється недостатньо, тому необхідно знаходити нові способи поведінки. І завдання практичного психолога професійно-технічного навчального закладу, в даному випадку, полягає в необхідності надати допомогу у формуванні нових поведінкових стратегій, розвитку нових умінь та забезпечення можливості соціально-психологічної адаптації до нових умов в соціальному середовищі. Слід зауважити, що не поодинокими є випадки, коли людина, що знаходиться в кризовому стані, не може чи не хоче взаємодіяти з консультантом. В такому випадку, на наш погляд, є ефективним застосування арсеналу проективних методик і апеляція до підсвідомості. Підсвідомість – це всі життєзабезпечуючі процеси нашого організму, все те, чому людина вже навчилась, весь її минулий досвід. А свідомість людини обмежена, та помічає і реагує вона на значно більше факторів, ніж усвідомлює. Особистість позитивно використовує лише ті кризові події, які успішно були подолані нею, і намагається витіснити актуальні кризи та ті, результат вирішення яких її не задовольняє [с.137, 1], а таке витіснення, в свою чергу, негативно впливає на її психічний стан, бо веде до виникнення неврозів. Література 1. Кириченко В.В. Рефлексія дискретності кризових подій життєвого шляху особистості/В.В.Кириченко// Актуальні проблеми психології: психологія особистості. Психологічна допомога особистості / За ред. С.Д.Максименка, М.В.Папучі.- Київ,2010. – Том.11. – Вип. 3. – с. 132 - 137 2. Лебедева С.Ю. Сучасні напрямки та організація психологічної допомоги при кризових станах особистості/С.Ю.Лебедева// Електронний ресурс. Код доступу: http: // www.novapdf.com 3. Ясінько Н.І. Особливості кризи підліткового віку./Н.І.Ясінько А.М. // Електронний ресурс. Код доступу: http: // intkonf.org/yasinko-n-i-osoblivosti-krizi-pilitkovodo-viku/

 

 

методи подолання негативного впливу стресу в професійній діяльності викладачів професійно-техічного навчального закладу.

Піхуля С.О., практичний психолог ДНЗ «Черкаський професійний ліцей» Методи подолання негативного впливу стресу в професійній діяльності викладачів професійно-техічного навчального закладу. Попередження фізичних і психологічних захворювань та збереження здоров’я педагогічних працівників є необхідною умовою підвищення якості навчально-виховного процесу в ПТНЗ. Темп роботи викладача ПТНЗ сьогодні є досить високим і вимагає взаємодії з великою кількістю людей, причому не завжди з тими, з ким подобається спілкуватись. Крім того, на думку вчених, у педагогічних працівників є три основні групи факторів ризику [ c.19, 4]: 1. Об’єктивна стресогенність педагогічної діяльності як професії, що створює велику кількість непередбачуваних та невизначених стресогенних ситуацій і висуває завдання, які не мають однозначного розв’язання. Об’єктивна стресогенність педагогічної діяльності пов’язана з такими стресогенними чинниками, як: • нерегламентоване навантаження; • недостатність можливостей для відновлення фізичних та психічних ресурсів; • високий рівень відповідальності; • велика кількість непередбачуваних та неконтрольованих комунікативних ситуацій та ін. 2. Недостатній рівень соціально-економічної захищеності сучасного викладача. Недостатній рівень соціально-економічної захищеності сучасного викладача є джерелом постійних нарікань як самих педагогічних працівників, так і їх соціального оточення. І чим більше сил і часу віддає людина своїй професійній діяльності, тим сильніше вона переживає стан морального виснаження і відчуття невідповідності тих зусиль, які вона вкладає в свою працю, тій винагороді, яку вона за це отримує. 3. Вплив професійної діяльності на загострення суб’єктивних внутрішніх конфліктів і підвищення особистої тривожності педагогів. Отже, будь-яка несподіванка, що порушує звичний перебіг життя, може стати причиною стресу або стресором. Проблема стресу, в сутності, є досить старою, але наукове усвідомлення її відбулося тільки в останні десятиліття XX століття. Але, незважаючи на наявність накопиченого значного систематизованого матеріалу з проблем стресу, деякі її аспекти досліджені ще недостатньо, а деякі тільки визначені для вирішення. Метою даної статті є висвітлення методів подолання негативного впливу стресу в професійній діяльності викладачів професійно-технічного навчального закладу. Відомо, що вперше слово «стрес» з’явилося на початку XIV століття у англійського поета Роберта Маннинга. Медичні уявлення про стрес склалися на основі досліджень І.М. Сєченова, І.П. Павлова, В.М. Бехтєрева, І.Кеннока, Л.А. Орберті та ін., які стверджували єдність у людині психічного і соматичного [6] Але найпоширенішою теорією стресу є теорія, котру запропонував лауреат Нобелівської премії канадський фізіолог Ганс Сельє . Саме він помітив прояви цілісного синдрому у відповідь організму на будь-яку вимогу до нього, яка спрямована на створення адаптації на пристосування його до труднощів. Дане явище отримало назву загального адаптаційного синдрому. В 1972 році Всесвітня організація охорони здоров’я прийняла таке визначення: стрес – це неспецифічна (тобто одна і та сама на різні подразники) реакція організму на будь-яку висунуту до нього вимогу. Стрес - це відповідь на загрозу, реальну чи уявну. [с.158, 7] Стрес дає змогу людині, яка перебуває в небезпеці бігти швидше, стрибати вище, кричати голосніше, бачити більш чітко, терпіти сильний біль - робити все необхідне, щоб вижити в екстремальній ситуації. [c. 3, 1] Стрес є вірним союзником людини в безперервній адаптації до будь - яких змін у навколишньому середовищі. В той же час, ряд авторів, досліджуючи поняття «стрес», відмічає відсутність загальної теорії стресу, і на основі цього, загальноприйнятого визначення даного поняття. [9] Стрес, за визначенням Ю.Т.Чаркова (1988), має дуже багато протиріч, є невловимим та туманним. Він вписується в рамки визначень та меж з дуже великими зусиллями.[8] Сила його – в широті охоплення життєвих проявів, слабкість в невизначеності його проявів. Надмірний стрес з обов’язковим погіршенням адаптації організму до середовища та з обов’язковим супроводом негативними емоціями є шкідливим для педагогічних працівників і називається дистресом. Дії, що пов’язані зі стресом, можуть мати, в залежності від індивідуальних особливостей людини або позитивний результат , або негативний результат та бути неприємними, а дистрес завжди – негативний. Слід відмітити, що більшість стресових реакцій, які відчувають на собі люди, утворюються ними самими і тривають стільки, скільки їм дозволяють. [с.36, 5] А ефективна відповідь на стрес, яка веде до успішної адаптації, - це вживання такої стратегії взаємодії зі стресором, яка значно зменшує переживання стресу. В.Ф. Калошин визначив загальні ознаки стресового стану, котрі можливо визначити в результаті самодіагностики [ 3]: • неможливість зосередитись на чомусь; • посилення тривоги; • занадто часті помилки в роботі; • виникнення занадто частих почуттів втоми; • погіршення пам’яті; • занадто часта зміна думок; • не типове пришвидшення мови; • відчуття втрати контролю над собою; • часті болі в різних частинах тіла (голова, спина, шлунок); • підвищена дратівливість та збудженість; • втрата почуття гумору; • у тих, хто вживає тютюнові вироби, різко зростає кількість випалених цигарок; • виникає пристрасть до кофеїну чи алкоголю; • відбувається зміна апетиту (або зниження чи відсутність, або навпаки, постійне відчуття голоду і бажання їсти). Наявність даних ознак, чи деяких з них, говорить про негативний вплив стресу та необхідність його подолання. Подолання негативного впливу стресу може бути пов’язане, або з впливом зовні (іншої людини, музики, кольору, природи), або з впливом людини на саму себе [2] Одним з ефективних методів подолання негативного впливу стресу є «прогресивна релаксація» (м’язове розслаблення), запропонована фізіологом Е.Джейкобсоном. Основна теза даного підходу «якщо ми хочемо розслабити психіку, ми повинні як слід розслабити м’язи», тобто, необхідно навчитись розслаблювати м’язи, щоб цей стан, в свою чергу, вів до зниження емоційної напруги. Перший прийом – розслаблення за контрастом. Для того, щоб як слід розслабити який-небудь м’яз, необхідно його спочатку напружити, а потім – розслабити. Відчути різницю. Зробити вправу декілька разів. Добре розслаблюється той м’яз, який працює. Якщо важко відчути повне розслаблення м’язів, необхідно, щоб вони попрацювали. Для ніг можна зробити присідання 10-15 разів до відчуття втоми, потім сісти в крісло і витягнути ноги. Розслаблення відчувається досить чітко. Розслаблення на фоні тепла. Добре розслаблюються м’язи після гарячого душу або ванни. Можна використати баню. Локальне розслаблення. Розслаблення окремих частин тіла з фіксацією уваги на цих ділянках. Поряд з «прогресивною релаксацією» відомий і інший метод, що розроблений німецьким психіатром І.Шультцем і названий «аутогенним тренуванням». В нинішній час даний метод набув багатьох модифікацій, запропонованих багатьма дослідниками і може використовуватись як самостійно, так і в поєднанні з іншими методиками. Порядок занять аутогенним тренуванням. 1. Вибір місця для проведення занять. Місце вибирається таким чином, щоб стороні люди чи звуки не стали на заваді. 2. Психологічне налаштування. Заняття починається з налаштування на відчуження від зовнішнього світу, на відчуття власного тіла. 3. Вхід до вправи. Глибокий вдих з напруженням всіх м’язів, а далі видих з розслабленням м’язів, що були напружені. 4. Прийняття одної з наступних поз для занять: • лежачи на спині, руки вздовж тіла; • сидячи в кріслі, відкинувшись на спинку і підголівник; • «Поза кучера». Сидячи на табуреті і нагнувшись вперед, опертись ліктями на стегна поряд з колінами. 5. Вправа «огляд тіла». З закритими очима знизу вверх поступово, як променем ліхтаря, «просвітити» подумки все тіло, перевіряючи чи не має м’язових зажимів та чи достатньо розслаблені м’язи (якщо м’язи розслаблені недостатньо, виконати вправи за методом «прогресивної релаксації» ). 6. Вправа «дзеркало». Із закритими очима уявити, що знаходимось перед дзеркалом і послідовно прибираємо напруження і зморшки зі всіх частин обличчя. 7. Виконати безпосередньо вправи аутогенного тренінгу: • Перша вправа. Мета даної вправи: викликати відчуття важкості в руках і ногах, бо саме відчуття важкості визиває глибинне розслаблення. Формула: - «Я відчуваю приємну важкість в руках;» - «Руки важчають, важкі, зовсім важкі;» - «Мої руки важкі» (з повтором 3 – 4 рази); - «Я відчуваю приємну важкість в ногах;» - «Ноги важчають, важкі, зовсім важкі;» - «Мої ноги важкі» (з повтором 3 – 4 рази). Під час занять необхідно не просто повторювати про себе вищевказані формули, але й яскраво уявляти собі те, що проговорюється. • Друга вправа. Мета другої вправи: викликати відчуття тепла в руках і ногах, бо саме відчуття тепла визиває глибинне розслаблення. Формула: - «Я відчуваю приємне тепло в руках;» - «Мої руки теплі» (з повтором 3 – 4 рази); - «Я відчуваю приємне тепло в ногах;» - «Мої ноги теплі» (з повтором 3 – 4 рази). • Третя вправа. Мета вправи: відрегулювати ритм серцевих скорочень. Саме починаючи з даної вправи, відбувається нейтралізація негативних емоцій. Формула: « Я відчуваю приємне тепло в лівій руці, лівому плечі і лівій частині грудної клітки. Моє серце б’ється спокійно і рівно(3 – 4 рази)». • Четверта вправа. Мета четвертої вправи: відрегулювати ритм дихання. Формула: « Приємне свіже повітря проникає глибоко в легені. Дихаю спокійно»(3 – 4 рази). Необхідно уявити собі ту ситуацію, коли дійсно, дихається легко, вільно, приємно. • П’ята вправа. Мета вправи: відрегулювати діяльність шлунково-кишкового тракту . Формула: « Ковтаю слину, відчуваю приємне тепло, що розливається в животі. Живіт приємний, теплий» (3 – 4 рази). • Шоста вправа. Мета вправи: зняти або попередити головний біль нервового характеру . Формула: «М’язи обличчя розслабились ще більше. Розслабились м’язи лоба. Лоб приємно прохолодний» (3 – 4 рази). Закінчувати вправи слід, повторивши декілька разів: « Все добре», « Зі мною все добре», «В мене буде все добре». Ефективними в подоланні негативного впливу стресу в професійній діяльності є також вправи полярного дихання. Полярне дихання – це тип дихання, котрий служить антиподом як пригніченню, так і гніву, роздратуванню. Позитивне дихання (використовується для боротьби з пригніченням). - Необхідно сісти на підлогу. Ноги витягнути перед собою, руки покласти на коліна. - Зробити до 10 швидких вдихів. - З’єднати великий, вказівний і середній пальці на обох руках. - Зробити глибокий вдих, затримати дихання. Порахувати до семи та видихнути. - Вправу повторити ще шість разів. Негативне дихання (перемагає роздратування і гнів). - Необхідно сісти на підлогу. Ноги витягнути перед собою (ноги повинні торкатись одна одної). Руки покласти на коліна. - Зробити до 10 швидких вдихів. - Підняти руки на рівень грудної клітини, пальці лівої руки повинні торкатись пальців правої руки. - Закрити очі і зробити глибокий вдих. Видихати поступово, поки легені повністю не звільняться від повітря. Вивільнивши легені, затримайте дихання, порахувавши до семи. - Вправу повторити ще шість разів. - Розімкнути руки і дихати звичним чином. Ефективна відповідь на професійний стрес це та, котра веде до ефективної діяльності і не дозволяє негативним чинникам здійснювати негативний вплив на викладачів ПТНЗ, хоча для кожної людини вона може мати свій особистий набір методів, в залежності від індивідуально-психологічних особливостей. Список використаних джерел: 1. Божок Стрес та альтернативні стратегії його послаблення/ Наталія Божок// «Психолог», видавництво «Шкільний світ», № 1 (433), січень 2011. - с. 3 -6 2. Ильин Е.П. Способы саморегуляции/ Евгений Павлович Ильин// Електронний ресурс. Код доступу: psichology.vuzlib.org›book_o018_page_69.html 3. Калошин В.Ф. Як долати стрес у педагогічній діяльності / В.Ф. Калошин// Електронний ресурс. Код доступу: Psyjournals.org.ua /images/світ_психології/ Kaloshin.pdf… 4. Осадько О. Психосоматичні проблеми педагогічних працівників/ О.Осадько// «Психолог», видавництво «Шкільний світ» .- № 34 (178) вересень 2005. – с.19 – 22 5. Психология экстремальних ситуаций для спасателей и пожарных/кол. авторов. под общей ред. Ю.С.Шойгу// М.: Смысл, 2007. – 319 с. 6. Хронічний стрес як джерело генетичного ризику (огляд літератури і власних досліджень)/ Т.М. Поканевич, О.В. Процюк, А.М. Приходько, О.В. Личак, О.І. Тимченко// Електронний ресус. Код доступу: arehive.nbu.gov.ua/portal/chem_biol/Apagki/V_16/330 – 340.p… 7. Цигульська Т.Ф. Загальна та прикладна психологія. Як допомогти собі та іншим. Курс лекцій./Т.Ф.Цигульська// Київ, видавництво «Наукова думка», 2000. – 189 с. 8. Чарков Ю.Т. Стресс без стресса/ Ю.Т.Чарков// М.: ФИС, 1988. – 176 с. 9. Чех Н.В. Теоретические предпосылки совладания со стрессом в экстремальных условиях жизнедеятельности в отечественной и зарубежной психологии /Н.В. Чех// Електронний ресурс. Код доступу: http://www.rusnauka.com/9_KPSN_2011/Psihologia/7_82434.doc.htm

 

 

http://psycenter.at.ua/blog/korekcija_negativnikh_naslidkiv_krizovikh_staniv/2014-04-08-8

 

       Авторська методика "ФотоPOST"

 (Войцях Т.В., Піхуля С. О «ФотоPOST»  як інноваційна методика спеціалістів психологічної служби закладів освіти різного типу // Актуальні проблеми та особливості діяльності психолога в закладах освіти: матеріали ІV Всеукраїнського науково-практичного семінару, Умань, 31 березня 2015 р./ [ред. кол.: Сафін О.Д. (гол.ред.) та інші]. – Умань: Видавничо-поліграфічний центр «Візаві». - 2015, - с. 106 – 111),

автором ідеї створення котрої є  Піхуля Сергій Олексійович

отримала визнання на обласному рівні:

Актуальні проблеми та особливості діяльності психолога в закладах освіти: матеріали ІV Всеукраїнського науково-практичного семінару, Умань, 31 березня 2015 р./ [ред. кол.: Сафін О.Д. (гол.ред.) та інші]. – Умань: Видавничо-поліграфічний центр «Візаві». - 2015, - с. 106 – 111

Войцях Тетяна Володимирівна

Обласний центр практичної психології і соціальної роботи Черкаського ОІПОПП,

м. Черкаси

Піхуля Сергій Олексійович

Державний навчальний заклад

  «Черкаський професійний ліцей»,

м. Черкаси

«ФоТОPOST»  як інноваційнА Методика спеціалістів психологічної служби ЗАКЛАДів ОСВІТИ РІЗНОГО ТИПУ

Важливими завданнями корекційно-розвивальної роботи психолога та соціально-перетворювальної роботи соціального педагога у роботі з дітьми, що пережили чи переживають втрати, знаходяться у стані кризи чи виявляють поведінкові ознаки постстресового синдрому, є формування нових поведінкових стратегій; розвиток умінь і навичок соціально-психологічної адаптації до нових умов в соціальному середовищі.

Ефективним діагностично-корекційним інструментарієм в роботі з різними цільовими групами вважаємо проективні методики, які дають можливість виявлення неусвідомлюваних або мало усвідомлюваних психічних феноменів, прихованих від спостереження аспектів особистості [9].

Крім того, вони не мають уніфікованих процедур: дослідник по-різному себе поводить із товариськими, активними, упевненими досліджуваними, чи з боязкими, замкнутими, стривоженими.

         В другій половині ХХ століття психологи почали використовувати спеціальний інструмент, який ефективно допомагав у вирішенні проблем взаєморозуміння і сприйняття – метафоричні асоціативні карти, котрі мають ще назву проективних або психотерапевтичних карт. Методика роботи з набором карток побудована за принципом вільного асоціативного експерименту Френсіса Гальтона.

         Асоціативні картки – це спеціально розроблені для роботи психологів та психотерапевтів набори картинок, портретів, схем, що дозволяють досліджувати різні аспекти особистості і міжособистісної взаємодії.

На сьогоднішній день існує більше двох десятків унікальних карточних колод та продовжують розроблятись нові, в тому числі і на Україні.

Перевагами використання асоціативних карток є: простота і наочність використання; їх екологічність (незалежність від  віри, раси, віку, статі); можливість дослідження і подальшої роботи з тими аспектами життя і психіки людини, які не усвідомлюються; робота на рівні метафоричного пред’явлення проблеми і пошуку рішення; знаходження способів роботи з опорами та зажимами клієнта і пошук його внутрішніх резервів та ресурсів; творче ставлення до вирішення проблем клієнта і взаємодії з ним. Крім того, слід зауважити, що асоціативні картки є невичерпними. В одному і тому ж зображенні різні люди побачать зовсім різні феномени, у відповідь на стимул винесуть свій внутрішній зміст актуальних переживань і емоцій. Тим паче, що в різні періоди життя і в контексті різних тем асоціації та тлумачення будуть відрізнятись навіть у однієї і тієї ж людини. А отже, важливим є не закладений дослідниками із самого початку сенс, а саме внутрішній, душевний відгук кожної людини на ту чи іншу пред’явлену їй картку.

Іншим ефективним діагностично-корекційним інструментарієм в роботі,

на нашу думку, є арт-терапевтичні техніки.

Арт-терапія є саме тою методологічною базою, котра поєднує і досягнення наукової думки, і досвід мистецтва,інтелект людини і її почуття, рефлексію і діяльність. І на думку О.Л.Вознесенської за допомогою арт-терапії можливо вирішувати як виховні і психокорекційні завдання, так і розвивати безпосередньо творче відношення до дійсності, до навчання, спілкування та ефективної взаємодії [ 1 ].

         Крім того, на думку О.Л.Вознесенської, методи арт-терапії відповідають очікуванням, установкам, традиціям українців, для яких характерна орієнтація на емоційно-образне переживання, ніж на раціональне розв’язання психологічних конфліктів особистості [2,с. 5].

         Серед переваг застосування арт-терапевтичних і проективних методів називають: цілісний підхід до оцінки особистості, пізнання прихованих, латентних, чи несвідомих сторін особистості, активне й довільне трактування стимульного матеріалу піддослідним, зняття тиску з боку навколишнього середовища завдяки невизначеності тестових умов, відображення принципів психічної структури, прояви динаміки неусвідомлюваних тенденцій [ 10 ].

         Фотозображення як інструмент використовують фототерапія, фото-арт-терапія та власне терапевтична фотографія. Засновником фототерапії, як психотерапевтичного методу, є канадський психолог, арт-терапевт Джуді Вайзер. На її думку, фотографія виступає потужним засобом конструювання психологічної ідентичності індивіду, тісно пов’язана з внутрішнім світом людини, з процесом розвитку та соціалізації [ 3]. Крім того, Дж.Вайзер впевнена, що будь-яка фотографія, котра сприймається людиною, викликає реакції, котрі є проекцією з її внутрішньої карти реальності, визначаючи при цьому, як люди надають значення тому, що бачать [ 4].

В своїй праці «Техніки фототерапії» А.І.Копитін, визначаючи особливості створення та сприйняття фотографічних образів, прийшов до висновку, що як ніякий інший інструмент цивілізації, фотографія торкається найбільш фундаментальних проблем буття сучасної людини, її глибинних мотивів і страхів, свідомого і несвідомого. Вона невідривно зв’язана з процесом розвитку і соціалізації, а також спілкування людей, як тих, хто живе поряд, так і тих, що знаходяться далеко один від одного (і в просторі, і в часі) [ 5, с.14].

Проаналізувавши досвід застосування різних проективних, фототерапевтичних та арт-терапевтичних методик в професійній діяльності практичного психолога, ми  розробили методику, універсальну для застосування у практичній роботі спеціалістів психологічної служби закладів освіти різного типу з різними цільовими групами, що отримала назву «ФотоPOST». Зокрема, для застосування в діагностичній та корекційно-розвивальній роботі практичного психолога і соціально-перетворювальній роботі соціального педагога..

Методика «ФотоPOST», в першу чергу, спрямована на раннє виявлення та корекцію деструктивних емоційних станів особистості, а також на подолання або зменшення деструктивного впливу зовнішніх факторів на формування поведінкових моделей особистості. Крім того, методику «ФотоPOST» доцільно використовувати для корекції різних емоційних станів дітей та дорослих. Основним інструментарієм методики є набір авторських фотокарток, переважно з пейзажними та анімалістичними сюжетами. Принциповим є відсутність портретних фотокарток з явно вираженими емоціями.

На відміну від асоціативних карток або малюнкових проективних методик, які передбачають своєрідний «примус» клієнта до активної діяльності у створенні асоціативного образу, розроблена нами методика з використанням фотокарток має такі переваги як: відсутність примусу до створення кінцевого продукту власної діяльності; відсутність відповідальності за створений продукт (адже клієнт лише обирає вже кимось створені фотокартки); більша захищеність та свобода вибору, адже є можливість довільно висловлювати власні почуття і емоції; право клієнта бути неактивним у висловлюваннях, а лише відтворювати емоції та почуття шляхом вибору фотокарток; емоційна коректність (відсутнє нав’язування емоцій); можливість «знищити» небажані емоції, почуття чи стан; можливість пасивної та активної позиції у роботі з клієнтом для самого спеціаліста.

За результатами першого етапу апробації методики, розроблено рекомендований алгоритм роботи з методикою «ФотоPOST».

     Результати попереднього застосування методики  з метою діагностики та корекції кризових станів є позитивними і отримали висвітлення на ІІІ Всеукраїнському науково-практичному семінарі «Актуальні проблеми та особливості діяльності психолога в закладах освіти» (2014) [8], на сторінках Всеукраїнської газети для психологів, учителів, соціальних педагогів «Психолог» (2014) [7] та матеріалах науково-практичної інтернет-конференції «Зміна організаційно-освітніх практик як складова суспільного зламу сьогодення» (2015) [6].

Наразі триває другий етап апробації методики «ФотоPOST» в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах, а також у спеціальних школах-інтернатах, для чого був розроблений додатковий комплект фотокарток з урахуванням особливостей психологічного розвитку дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. З метою забезпечення ефективного використання методики у роботі з дітьми, що мають особливості розумового розвитку, розробляються рекомендовані запитання до кожного з етапів роботи.

Використані джерела:

1.                  Вознесенская Е.Л. Особенности и перспективы развития арт-терапии в Украине/Е.Л.Вознесенская//[ Електронний ресурс. Код доступу: http: //www.br.com/ua/referats/Psychology/76634.htm?dl]

2.                  Вознесенська О. Л. Особливості арт-терапії як методу/Олена Леонідівна Вознесенська// «Психолог», видавництво «Шкільний світ» № 39 (183), жовтень 2005.- с. 5 – 8

3.                  Вайзер Д. Сущность и техники фототерапии/ Джуди Вайзер//[ Електронний ресурс. Код доступу: http://www.phototherapy.me/weiser.htm#.VP1_DUmZjLU ]

4.                  Вайзер Д. Техники фототерапии в психологическом консультировании/ Джуди Вайзер//[ Електронний ресурс. Код доступу: http://www.phototherapy.me/weiser_j.htm#.VP1-KUmZjLU

5.                  Копытин А.И. Техники фототерапии/А.И.Копытин//.- Спб.:Речь, 2010. – 128 с.

6.                  Піхуля С.О. Фотографія як інструмент діагностики і корекції в роботі практичного психолога професійно-технічного навчального закладу / Сергій Олексійович Піхуля// Зміна організаційно-освітніх практик як складова суспільного зламу сьогодення. Матеріали науково-практичної Інтернет-конференції [Електронний ресурс. Код  доступу: http://oipopp.ed-sp.net/content/category/7/112/15/ ]

7.                  Піхуля С.О. Кризові стани учнів ПТНЗ. Діагностика та корекція/Сергій Олексійович Піхуля// «Психолог», видавництво «Шкільний світ» №18(546), вересень 2014.- с. 44 – 45

8.                  Піхуля С.О. Корекція негативних наслідків кризових станів в учасників навчально-виховного процесу професійно – технічного навчального закладу/ Сергій Олексійович Піхуля //Актуальні проблеми та особливості діяльності психолога в закладах освіти:  матеріали ІІІ Всеукраїнського науково-практичного семінару, Умань, 27 березня 2014 р./[ред..кол.: Сафін О.Д. (гол.ред.) та інші]. – Умань: Видавничо-поліграфічний центр «Візаві».-  2014. – с. 126 – 127

9.                  Проективні методики діагностування особистості [Електронний ресурс– Код доступу до посібника : http://pidruchniki.com/14860110/psihologiya/proektivni_metodiki_diagnostuvannya_osobistosti ].

10.             Сербіновська Н.В. Теоретичні основи проективного підходу та проективних технік в психодіагностиці/Н.В.Сербіновська//[ Електроний ресурс. Код доступу: dspace.udpu.org.ua:8080/jspui/bitstream/6789/149/1/Теорети.]

Піхуля Сергій Олексійович

ДНЗ «Черкаський професійний ліцей»,

м. Черкаси

ФОТОГРАФІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ДІАГНОСТИКИ І КОРЕКЦІЇ

В РОБОТІ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА ПРОФЕСІЙНО - ТЕХНІЧНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

        

Все, що відбувається в нашому житті,

не є ні поганим, ні гарним –

все залежить від нашого відношення

до подій.

(Думка психолога)

         У роботі практичного психолога професійно-технічного навчального закладу виділяють кілька напрямків діяльності, в тому числі: психодіагностичну роботу, психологічне консультування, психокорекцію [9,с.6-7].

         Психодіагностика вимагає професійного володіння методами психологічного дослідження. А основне завдання практичного психолога у психодіагностичній роботі полягає в оцінюванні психології і поведінки дітей, та дорослих  і в наданні їм кваліфікованої психологічної характеристики.

         Психологічне консультування здійснюється з метою вироблення психолого-педагогічних рекомендацій, що випливають із результатів проведеного психодіагностичного обстеження та проведення бесід з тими, хто потребує консультативної допомоги.

         В свою чергу, психологічна корекція є прямим впливом психолога на дитину або дорослого, з метою виправлення наявних недоліків, зміни їхньої психології або поведінки. Для цього практичний психолог повинен володіти методами психокорекції та психотерапії, методиками соціально-психологічного тренінгу, аутотренінгом, уміти впливати на людину.

         На нашу думку, найефективніше вирішувати вищевказані завдання за допомогою арт - терапевтичних методик.

         Арт – терапія тісно пов’язана з розкриттям творчих здібностей людини і пошуком нею можливостей саморегуляції, що дає змогу працювати за допомогою арт – терапевтичних технологій як з типовою гострою ситуацією, так і вирішувати «хронічні» проблеми.  В результаті застосування арт – терапевтичних технологій відбувається акумуляція позитивного досвіду символічного вирішення проблеми, надається можливість перенести отримані моделі поведінки   в реальне життя [3,с. 9].

         Крім того, на думку Олени Вознесенської, методи арт – терапії відповідають очікуванням, установкам, традиціям українців, для яких характерна орієнтація на емоційно-образне переживання, ніж на раціональне розв’язання психологічних конфліктів особистості [2,с. 5].

         Застосування арт – терапевтичних методик створює безпечне середовище для дослідження проекцій учнів професійно-технічного навчального закладу. А вміння працювати з проекціями дозволяє практичному психологу в короткий термін зрозуміти причини, що привели до проблем, а також найбільш ефективні способи їх вирішення. За допомогою вищезазначених методів та технологій практичний психолог професійно-технічного навчального закладу має можливість досягти великого ступеню довіри, працювати, практично, з будь-якою темою і проблемою. Тобто серед переваг застосування арт – терапевтичних і проективних методів називають: цілісний підхід до оцінки особистості, пізнання прихованих, латентних, чи несвідомих сторін особистості, активне й довільне трактування стимульного матеріалу піддослідним, зняття тиску з боку навколишнього середовища завдяки невизначеності тестових умов, відображення принципів психічної структури, прояви динаміки неусвідомлюваних тенденцій [ 8 ].

         Олена Вознесенська називає перевагами арт – терапії порівняно з іншими формами психотерапевтичної роботи [2,с. 6]:

1.     В арт – терапевтичній роботі може брати участь майже кожна людина (незалежно від свого віку, культурного досвіду, соціального стану).  Арт – терапія практично не має обмежень у використанні. Немає підстав і для протипоказань до участі певних людей в арт – терапевтичному процесі.

2.     Арт – терапія – засіб невербального спілкування. Символічна мова  допомагає людині точніше висловити свої переживання, по-новому поглянути на ситуацію і життєві проблеми та знайти завдяки цьому шлях до їх розв’язання.

3.     Арт – терапія є потужним засобом зближення людей. Образ стає інструментом спілкування, і таким чином, активізуються і збагачуються комунікативні можливості людини. Відбувається сприяння виробленню широкого спектру нових моделей спілкування, орієнтації на міжособистісну взаємодію.

4.     Виникає можливість для дослідження несвідомих процесів, вираження й актуалізації прихованих ідей  і станів, тих соціальних ролей і форм поведінки, що знаходяться в підсвідомості та мало виявлені в повсякденному житті .

Прийнято виділяти такі основні напрямки арт – терапевтичної діяльності:

       I.            Терапія візуально-пластичними художніми засобами.

    II.            Драмотерапія.

 III.            Музикальна арт - терапія.

IV.            Танцювально-рухова.

Фототерапія є методом розкриття внутрішніх ресурсів через споглядання фотографічної творчості і творінь  та передачі власних переживань у роботі з партнером через очі і тіло. Як напрямок арт – терапії фототерапія відноситься до терапії візуально-пластичними художніми засобами. Досвід застосування набору фотографій для діагностики та психокорекції кризових станів дає нам змогу визначати позитивні результати [ 4, 5 ]. А застосування авторського набору фотокарток із зображенням рослин, тварин, пейзажів на заняттях з елементами соціально-психологічного тренінгу та під час групової роботи також показало їх ефективність. Таким чином, є необхідність подальшої роботи і досліджень в даному напрямку.

Арт- терапія є саме тою методологічною базою, котра поєднує і досягнення наукової думки, і досвід мистецтва,інтелект людини і її почуття, рефлексію і діяльність. І на думку Олени Вознесенської за допомогою арт-терапії можливо вирішувати як виховні і психокорекційні завдання, так і розвивати безпосередньо творче відношення до дійсності, до навчання, спілкування та ефективної взаємодії [ 1 ].

Література

1.      Вознесенская Е.Л. Особенности и перспективы развития арт - терапии в Украине/Е.Л.Вонесенская//[ Електронний ресурс. код доступу: http: //www.br.com/ua/referats/Psychology/76634.htm?dl]

2.      Вознесенська О. Особливості арт-терапії як методу/Олена Вознесенська// «Психолог», видавництво «Шкільний світ» № 39 (183), жовтень 2005.- с. 5 – 8

3.      Вознесенська О. Арт-терапія сім’ї/Олена Вознесенська// «Психолог», видавництво «Шкільний світ» № 39 (183), жовтень 2005.- с. 9 – 14

4.      Піхуля С.О. Корекція негативних наслідків кризових станів в учасників навчально-виховного процесу професійно-технічного навчального закладу/ Сергій Піхуля// Актуальні проблеми та особливості діяльності психолога в закладах освіти: матеріали ІІІ Всеукраїнського науково – практичного семінару, Умань, 27 березня 2014 р./ [ред. кол.: Сафін О.Д. (гол. ред.) та інші]. – Умань: Видавничо-поліграфічний центр «Візаві».- 2014р.-162 с.

5.      Піхуля С.О. Кризові стани учнів ПТНЗ. Діагностика та корекція/Сергій Піхуля// «Психолог», видавництво «Шкільний світ» № 18(546), вересень 2014.- с. 44 – 45

6.      Полозюк Ю. Застосування технік фототерапії в діяльності психолога/Юлія Полозюк// «Психолог», видавництво «Шкільний світ» №23(551), грудень 2014.- с. 21 – 23

7.      Рубцова А.А. Особенности приминения методов арт-терапии на этапе установления терапевтического контакта/А.А.Рубцова// [ електроний ресурс, код доступу: http: psyjournal.ru/ psyjournal/articles/detail.php?ID=3625&sphrase_id=26805]

8.      Сербіновська Н.В. Теоретичні основи проективного підходу та проективних технік в психодіагностиці/Н.В.Сербіновська//[ електроний ресурс, код доступу: dspace.udpu.org.ua:8080/jspui/bitstream/6789/149/1/Теорети.]

9.      Туріщева Л.В. Настільна книга шкільного психолога: Навчально-методичний посібник для вчителя/Л.В.Туріщева//.- Х.: Вид.група «Основа», 2009. – 256 с.